Серпневi ескiзи

Серпневi ескiзи

Останні дні літа-не літа, коли всім їством відчуваєш осінь, спокій та поступове завмирання природи. І деколи не хочеться виходити з дому, а хочеться сидіти на балконі у м'яких капцях, пити запашну каву, обіймати теплого пухнастого кота та читати чарівні книжки.

"Ур-ур-ур" - каже схвильовано кіт та біжить по кожному шурхіту до дверей, а гостей все немає - вони ще у своїх суцільних перегонах намагаються закінчити всі свої літні термінові справи. І вже раніше починає вечорiти, і зірочка понизу немов баламбончик капелюха причепилася до місяця.

Такі ось думки чомусь хочеться писать лиш українською. Вони тоді здаються більш близькими, рідними, з присмаком бабусиних макових коржиків і запахом свіжого теплого молока.

Коли за вікном темрява, а на столі біля блимаючого синім монітору спить кіт, або ж коли їдеш у чергове невідоме місто, притуляючись до прохолодного скла авто і вдивляючись у будиночки в далечині, що живуть своїм життям, з глибини поринають спогади про те-чого-не-було. Особливо яскраві вони про людей, з якими справжніх спогадів не так багато, чи зовсім не залишилось, що миттю промайнули в твоєму житті та щезли в своєму невідомому напрямку.

Таке повітря, що хочеться взяти улюблену книжку, блокнот із пожовклими нерозлінованими сторінками, різнокольорові олівці і під улюблену музику у навушниках відправитись у маленьку подорож до сусіднього містечка попити кави з імбірем у затишній кав'ярні. Або ж узяти кохану людину і поїхати на каву до Львова. Бо до Львова не можна їздити самій, або ж з гомінкою компанією - те чарівне місто створене лишень для закоханих, котрі неспішно будуть блукати маленькими старовинними вуличками, тримаючись за руки.

З любов`ю...

Оставить комментарий